Міф 2. РАДЯНСЬКИЙ СОЮЗ ЗАВЖДИ БУВ НЕПРИМИРЕННИМ ПРОТИВНИКОМ НІМЕЦЬКИХ НАЦИСТІВ.

 

Суть міфу: СРСР завжди був послідовним противником нацизму.

Факти: У міжвоєнний період Москва і Берлін прагнули зруйнувати лад, встановлений переможцями Першої світової війни.  Німеччина та СРСР однаковою мірою були незадоволені післявоєнним устроєм і намагалися змінити його що стало передумовою налагодження між ними союзницьких відносин. Першим кроком у цьому напрямку став Рапалльський договір СРСР та Німеччини у 1922 р.

Протягом 1922-1933 рр. Радянський Союз допомагав Німеччині відновлювати військовий потенціал. Російські більшовики мали на меті світову комуністичну революцію, тож в 1923 р. не цуралися підтримувати німецьких нацистів. Протягом 1926-1931 рр. Німеччина стала найбільшим торговим партнером Радянського Союзу.

Для підготовки німецьких військовослужбовців СРСР організував навчально-дослідні центри «Липецьк» (авіатори), «Кама» (танкісти), «Томка» (хімічне озброєння). Стажування в СРСР проходили майбутні військові командири Третього рейху.

Співпраці Москви з Німеччиною не обмежувалася урядовими колами. У 1923 р. франко-бельгійська окупація Рурської області в Німеччині спричинила радикалізацію опозиції в цій країні. В СРСР розраховували, що хвиля народного гніву в Німеччині переросте у комуністичну революцію. Зважаючи на популярність націоналістичних і пронацистських угрупувань, Москва прямо вимагала від німецьких комуністів співпрацювати з правими екстремістами.

Після приходу до влади Гітлера у січні 1933 р. відносини зіпсувалися. Між двома державами загострився конфлікт на ґрунті ідеологічного антагонізму між нацизмом і комунізмом. Тому в період 1933-1939 рр. СРСР та Німеччина поводилися як ідеологічні вороги, що дозволило їм отримати підтримку міжнародного співтовариства. Хоча за лаштунками ідеологічного протистояння в обох держав зберігався спільний інтерес – ліквідація Версальсько-Вашингтонської системи. Влітку 1933 р. німецький генштаб провів військово-щтабні навчання, які передбачали спільний з Червоно. Армією розгром Польщі.

У 1933-1939 рр. СРСР вів активну пропаганду проти наростання фашистської загрози в світі. Антифашистський курс Сталіна привернув на бік СРСР багатьох прихильників і дозволив подолати міжнародну ізоляцію. В той самий час Німеччина проголосила себе головним противником комуністичної експансії. Велика Британія і Франція повірили в антикомуністичну спрямованість Німеччини, тому не заважали відродженню її промислової і військової могутності. Вони не протестували навіть проти територіальної експансії Третього рейху. Від показового протистояння Німеччина та СРСР виграли не менше, ніж від співпраці у попередній період.

Накопичені сили Сталін та Гітлер використали для спільного розв’язання Другої світової війни.

Джерело:

Війна і міф. Невідома Друга світова / за заг. ред. О.Зінченка, В.В’ятровича, М.Майорова. – Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2016.