Леоніда Миколаївна Балановська (1883-1960)

Українська і російська співачка (сопрано), уродженка Шполи. Дитинство провела в Шполі, а після смерті батька, бухгалтера цукрового заводу, з родиною переїхала до Єлисаветграда (тепер Кіровоград). Мати була чудовою піаністкою, тому й дочці рано привила любов до музики. В 1906 р. закінчила Петербурзьку консерваторію. Працювала солісткою Київської російської опери (1906-1908), Великого театру в Москві (1908-1919, 1925-1926), Севастопольської опери (1919-1922), Харківського театру опери та балету (1926-1933), викладачем Харківського музично-драматичного інституту (1927-1933), Бакинської (1933-1935) та Московської (1935-1960, з 1941 – професор) консерваторій. Активний пропагандист української вокальної музики. Була членом музично-драматичного товариства „Кобзар” у Москві (1910-1917), виконувала українські народні пісні, романси М.Лисенка і Я.Степового. Мала голос широкого діапазону, співала також меццо-сопранові партії. Одна з кращих виконавиць вагнерівського репертуару. Гастролювала в Англії, Франції та Австрії.