Загальні поняття Асиміляція(державна, етнічна) – злиття одного народу з іншими шляхом
перейняття його мови, звичаїв та культури; добровільний або вимушений процес
розчинення (втрата традицій, мови тощо) раніше самостійного народу (етносу) чи
якоїсь його частини в середовищі іншого, як правило, численнішого народу
(етносу); засіб досягнення етнічної однорідності. Асиміляція якнайшвидше
здійснюється у суспільствах, де спостерігається розсіювання різнорідних
мігрантів в однорідному, міцно пов’язаному економічними та політичними
зв’язками середовищі. Розрізняється асиміляція добровільна та насильницька.
Змушена асиміляція збіднює соціальні зв’язки, наносить глибокі політичні
поранення народам, що співіснують. стихійна асиміляція збіднює не лише окрему
людину, а й усе людство, бо ж при цьому вмирає такий цілісний живий організм,
як етнічна система. Насильницька асиміляція - явне або прикрите змушення того
чи іншого народу до відмови від своєї національної культури, національної мови,
звичаїв, традицій, від своєї економічної та політичної першооснови, добровільне
підпорядкування пануючій нації. Цей процес відбувається, як правило, внаслідок
здійснення асиміляторської політики, спрямованої на знищення національних
особливостей. Певною мірою вона є проявом національного нігілізму, уособлює
зверхність одного народу і комплекс меншовартості іншого. Асиміляція буває
прогресивною(наприклад, природно-історичне, закономірне об'єднання племен у
народність) і регресивною (завоювання народів, захоплення територій, руйнація
культур), частковою (об'єднання етносів, налагодження їх співжиття при умові
збереження і взаємного сприйняття основних культурних пріоритетів одне одного)
або повною (входження певного народу до більш розвинутого соціуму, розчинення
менш розвинутої культури у більш розвиненій і життєдайній). Прикладом
насильницької асиміляції була політика й практика „перемішування населення” в
колишньому СРСР (міграційна, мовна, освітня, культурна), що мала
пропагандистську назву „формування нової історичної спільності - радянського
народу”. В результаті „перемішування народів” не лише суттєво змінилися умови
реалізації інтересів „корінних етносів”, але й виникла загроза їх перетворення
на „меншини”. У державі накопичувався конфліктний потенціал, який у період
розпаду СРСР і становлення незалежних держав перетворився на збройне зіткнення
на етнонаціональній основі.
Багатопартійність - форма суспільного управління, за якої боротьба кількох політичних партій
за державну владу виступає як механізм використання розбіжностей у політичних
програмах, які відбивають реальні соціальні інтереси та цілі суспільного
прогресу.
Барбаросси план -
кодова назва плану агресивної війни нацистської Німеччини проти СРСР.
Викладений в директиві верховного головнокомандування (ОКВ) № 21 від 18 грудня
1940р. і директиві по стратегічному зосередженні та розгортанні сухопутних
військ (ОКХ) від 31 січня 1941 р. План „Барбаросси” передбачав швидкий розгром
СРСР. Передбачалось знищити основні сили Червоної армії західніше лінії Дніпро
– Західна Двіна. В подальшому планувалось захопити Москву, Ленінград, Київ,
Донбас і вийти на лінію Волга – Архангельськ.
Велика депресія –
поширена назва кризи перевиробництва 1929-1933 рр.
Вестернізація -
термін, який вживається для означення процесу зростання впливу культури і
політики західних країн на життя сучасного людства; зовнішньополітична
стратегія посткомуністичних держав, спрямована на орієнтацію на Західну Європу,
їх бажання вступити до європейських інтеграційних об'єднань.
Геноцид –
усвідомлене і систематичне, повне або часткове знищення окремих груп населення
за расовими, національними чи релігійними мотивами (ознаками) або навмисне
створення умов, розрахованих на знищення названих груп. Геноцид - найтяжчий
злочин проти людства, засуджений ООН. Згідно Міжнародної конвенції "Про
запобігання злочину геноциду і покарання за нього”(1948) передбачена
кримінальна відповідальність осіб, які винні у здійсненні його. Геноцид
органічно зв’язаний з фашизмом, расизмом, апартеїдом. Під час Другої світової
війни гітлерівці застосовували геноцид проти євреїв, циган, слов'янських
народів та інших. Характер геноциду мали й акти насильницької депортації деяких
репресованих народів у період сталінізму.
Глобалізація –
процес збільшення взаємозалежності між різними людьми, регіонами та країнами
світу в економічній, культурній, військовій, екологічній та інших сферах.
Процес глобалізації сприяє взаємозв’язку та взаємозалежності всіх країн і
етнонаціональних спільнот, "спресовує” світ у єдине ціле, перетворює всю
планету на "світове село”("qlobal villaqe”). Після розпаду біполярної системи цей процес
набув всесвітнього характеру. Ера глобалізації у взаєминах держав стала
заміняти еру „холодної війни”. Проте це ще не означає, що зникають міжнародні й
міждержавні суперечності, оскільки у світі існують і ще довго будуть існувати
держави з різним рівнем соціально-економічного, політичного і культурного
розвитку, із різними ідеологією, релігією, менталітетом. Як і будь-який інший
історичний процес, глобалізація розвивається асиметрично (тобто з різною
швидкістю і глибиною в різних регіонах і країнах), має досить складний і
суперечливий характер і може призводити – особливо в політичній та економічній
сферах – до непередбачуваних, а часом і до діаметрально протилежних наслідків.
Голокост – катастрофа
європейського єврейства, тобто загибель значної частини єврейського населення
Європи внаслідок організованого переслідування і планомірного знищення 6 млн. євреїв нацистами та їх пособниками в
Німеччині і на захоплених нею територіях в 1933-1945 рр. В Україні за роки
Другої світової війни було знищено 1,5 млн. євреїв. Символами Голок осту в
Україні стали такі місця знищення євреїв, як Бабин Яр у Києві (біля 160 тис.),
Яновський концтабір у Львові (понад 100 тис.), Дробицький яр у Харкові (понад 16
тис. осіб) та інші. Голок ост був вираженням фашистської політики й ідеології
державного антисемітизму, доведеного до свого крайнього практичного втілення –
геноциду значної частини єврейського народу. Історична відповідальність за
Голок ост лежить не тільки на нацистських злочинцях. Він з’явився відображенням
кризового стану всієї системи сучасної цивілізації, її політичних, правових і
моральних структур, що допустили виникнення фашизму. Голокост є
загальнолюдською, а не лише вузько національною єврейською трагедією.
Декомунізація
–поняття, яке означає відмову від впливу комуністичної ідеології на масову
політичну свідомість і суспільні процеси; внутрішньополітична стратегія
посткомуністичних держав, спрямована на відхід від комуністичних стереотипів.
Депортація –
вигнання, висилка і заслання; примусове переселення окремих осіб, групи осіб чи
цілих народів, що визнаються „соціально й політично небезпечними”, за межі
своєї держави або на спеціально виділені території як засіб кримінального чи
адміністративного покарання.
Диктатура – нічим
не обмежена, не стиснута ніякими законами, така, що спирається на силу, влада
особи, групи або класу в державі, регіоні, а також відповідний політичний
режим; тимчасовий авторитарний режим, який вводиться на строк дії надзвичайних
обставин для прийняття рішучих заходів, спрямованих на виведення країни з
кризового стану. В сучасний період це поняття найчастіше ототожнюється з
недемократичними (або антидемократичними) формами політичного режиму.
Європейське співтовариство – міждержавне європейське інтеграційне об'єднання, що виникло у 1957 р. і
стало з часом основою більш високої форми інтеграції – Європейського Союзу
(1993 р.).
Еміграція –
добровільне або вимушене переміщення населення з однієї країни в іншу з метою
постійного або тимчасового перебування в ній. Еміграція може бути тривала – з
метою постійного поселення; тимчасова – емігрант після певного часу
повертається на батьківщину; сезонна – у певні пори року чи на періодичні
заробітки. Залежно від причин, які спонукають до переселення, еміграція буває
трудова (економічна) і політична. Крім цього, може мати місце внутрішня
еміграція, тобто переселення в межах однієї держави або одного етнічного
простору.
Етнічні чистки –
короткотривале, усвідомлене знищення або висилка окремих груп населення за
національними ознаками.
Ідеологія –
система ідей та поглядів, що відбивають цінності та інтереси певних соціальних
груп людей; система уявлень, понять, виявлених у різних галузях знань, яка
повинна пояснити людям існуючий стан речей у суспільстві, показати перспективи
розвитку суспільства і можливі методи досягнення політичних ідеалів.
Імміграція –
в'їзд іноземців у країну на тривале або постійне проживання, а також тимчасове
їх поселення в даній країні з метою заробітку (сезонна імміграція).
Індустріалізація
– процес створення важкої промисловості (машинобудування, металургії,
енергетики тощо) та інших галузей великого машинного виробництва і на цій
основі перехід від аграрного до індустріального суспільства; комплекс заходів,
вжитих ВКП(б) у 1920-1930-х рр., що мав на меті модернізацію промисловості.
Інтеграція –
доцільне об’єднання та координація дій різних частин цілісної системи;
сукупність економічних і політичних процесів, спрямованих на зближення, злиття
суспільних, політичних, військових, економічних структур або етносів у рамках
єдиної держави чи кількох держав з метою протидії деструктивним внутрішнім і
зовнішнім чинникам; висока форма інтернаціоналізації господарського життя, що
веде до формування єдиного господарського комплексу.
Інфляція –
поповнення каналів грошового обігу масою паперових грошей, що викликає їх
знецінення. Розвиток інфляції, як правило, має два етапи. На першому етапі
темпи знецінення паперових грошей відстають від темпів їх емісії; на другому –
темпи знецінення паперових грошей перевищують темпи їх емісії. Інфляція
призводить до зростання цін, зниження валютного курсу, падіння реальної
заробітної плати. В основі інфляції лежить розлад економіки та фінансів.
Кооперація –
форма організації праці, за якої певна кількість людей спільно бере участь в
одному й тому самому або різних, але зв’язаних між собою, виробничих процесах;
добровільні об’єднання людей для спільної господарської діяльності; форма
об'єднання людей, які на пайових засадах спільно займаються певним видом
господарської діяльності. Може бути декількох видів: виробнича, житлова,
кредитна, споживча тощо.
Кооперування –
процес організації індивідуальних селянських господарств у кооперацію і
організації селянських господарств, переважно бідняцького типу, у виробничі
товариства.
Кризи економічні – розклад, занепад, загострення всіх економічних суперечностей; крайнє
загострення економічних суперечностей, що призводить до серйозного гальмування
розвитку економіки (господарства).
Люстрація –( від лат.
„податний або фіскальний період”) періодичні описи державних маєтностей з метою
визначення їхньої прибутковості.
Меншини національні – групи населення багатонаціональної держави, які не є представниками
корінної нації; форми етнічної спільності, які утворилися в результаті відриву
частини початкової спільності (нації, народності) під час зміни кордонів, а
також міграції частини населення даної національності в іншу місцевість або за
кордон, де вона й мешкає в національному оточенні у відповідних політичних,
географічних, соціальних умовах.
Мілітаризація –
підпорядкування економічного, політичного і громадського життя воєнним цілям;
поширення заходів воєнного часу та військової дисципліни на цивільні галузі
народного господарства, економіку; здійснення політики мілітаризму, виховання
населення у військовому дусі.
Модернізація
–надання будь-чому сучасного вигляду, переробка відповідно до сучасних вимог і
передових зразків; процес трансформації; комплекс змін, яких зазнають
суспільства на шляху від відсталості до прогресу.
„Новий порядок” –
терористичний режим масових розстрілів та економічного пограбування,
встановлений нацистами на окупованих радянських територіях в роки Другої
світової війни. Фашистський окупаційний режим в Україні мав виконати три основні
завдання: забезпечити продовольством, матеріальними і людськими ресурсами
потреби фашистської воєнної машини; вивільнити від українського населення
шляхом фізичного знищення, депортацій та вивезення на роботу до Німеччини
„лебенсраум” (життєвий простір) для арійської раси; сприяти колонізації значної
частини окупованих земель, заселенню цілих районів німецькими переселенцями.
Характерною рисою „нового порядку” був тривалий терор. За роки окупації було
спалено 250 населених пунктів України, а все населення розстріляне. В Україні
створено 50 гетто і понад 180 великих концентраційних таборів. За роки окупації
в Україні було вбито й замучено понад 4 млн. цивільного населення і понад 1,3
млн. військовополонених, а всього Україна втратила 17 млн. чоловік.
Новітня доба –
період всесвітньої історії від початку Першої світової війни 1914-1918 рр. до
наших днів; період великих геополітичних змін, перетворень політичної системи
Старого світу.
Опору рух –
визвольний рух проти нацизму і фашизму та встановлених ними порядків, за
відновлення національної незалежності і державного суверенітету окупованих
країн, а також країн фашистського блоку, за більш сприятливий демократичний
устрій після визволення.
Осадництво – процес польської колонізації на західноукраїнських
землях, що перебували у складі Польщі в 1919-1939 рр. з метою зміцнення
політичної та економічної бази окупаційного режиму, посилення польських впливів
та прискорення полонізації.
„Ост” план –
Генеральний план „Ост” – довгостроковий, стратегічний план політики нацистської
Німеччини на окупованих територіях в роки Другої світової війни. Цей план,
затверджений 25 травня 1940 р., мав на меті дати рекомендації щодо вирішення
проблем германізації та колонізації районів Сходу на довгочасну перспективу.
Він складався з програми-мінімум, розрахованої на період війни, та
програми-максимум – на повоєнний час. Програма-мінімум мала на меті максимальне
використання для успішного ведення війни економічних та трудових ресурсів
завойованих на Сході територій, насамперед продовольства України та нафти
Кавказу. Знищенню підлягали радянські керівні партійні кадри, комуністи, євреї,
цигани. Населення, що лояльно ставилося до нацистського режиму, могло існувати,
працюючи на завойовників. Програма-максимум забезпечувала домінування німецької
нації на окупованих територіях. Для цього планувалося: фізичне знищення
слов'янських народів; часткове онімечення „нордичних груп населення”, що є у
складі СРСР; підрив біологічної сили слов'янських народів; масові депортації
населення (планом передбачалося переселення 65 % українців із Західної України
до Сибіру); переселення німців на окуповані землі і створення системи озброєних
селянських поселень колоністів, безпосередньо підпорядкованих СС.
Остарбайтери –
німецький термін на означення осіб, які були вивезені гітлерівцями зі східних
окупованих територій протягом Другої світової війни 1939-1945 рр. на примусові
роботи до Німеччини. Протягом 1942-1944 рр. до Німеччини було вивезено 2,5 млн.
українських юнаків і дівчат.
Партизанський рух – збройна боротьба народу проти нацистських загарбників на тимчасово
окупованій території СРСР, одна з форм боротьби в тилу ворога. Партизани
створювали організаційно самостійні бойові одиниці – загони, полки, бригади та
дивізії. Партизанські з’єднання створювалися за рішенням підпільних обкомів
(райкомів)партії, штабів партизанського руху.
„Пацифікація” –
офіційна назва масових репресій щодо українського населення Галичини,
проведених урядом Польщі (прем’єр – Ю.Пілсудський, міністр внутрішніх справ –
Ф.Славой-Складовський) восени 1930 р. Приводом до „пацифікації” послужили
численні проти польські акції: підпали майна польських власників, пошкодження
ліній зв’язку та ін., що відбувалися в краї влітку та восени 1930 р.
Відповідальність за ці дії польська влада поклала на українське підпілля – ОУН
та її бойовий підрозділ – Українську військову організацію (УВО). Рішення про
проведення „пацифікації” було прийняте Ю.Пілсудським, який 24 серпня 1930 р.
Очолив уряд Польщі. Метою „пацифікації” було „умиротворення” Галичини,
послаблення українських політичних сил та їх неприхильного ставлення до Польщі,
забезпечення максимального успіху урядовому таборові на наступних (у листопаді
1930 р.) парламентських виборах. Пілсудчики розглядали „успокоєння”
українського населення в контексті своїх широких планів придушення політичної
опозиції в державі та встановлення в краї авторитарного режиму. Для проведення
каральної операції уряд використав спеціальні відділи поліції (17 рот загальною
чисельністю понад тисячу осіб) і війська (10 ескадронів кавалерії), а також
місцеві (повітові та волосні) поліційні підрозділи. Репресивні заходи
польського уряду тривали від 14 вересня до кінця листопада 1930 р. Під час
„пацифікації” проведено численні арешти активістів українських організацій та установ:
з 1739 ув’язнених осіб 1143 віддано до суду. Звичайним явищем стали фізичні
розправи і знущання над місцевими українськими селянами, вчителями, священиками
(7 чоловік загинуло). Під час „пацифікації” в багатьох місцевостях було
проведено ліквідацію українських суспільних організацій та установ – осередків
української молодіжної організації „Пласт”, фізкультурно-спортивного товариства
„Луг” і „Сокіл”, філій „Просвіти”, кооперативів тощо.
„Санація” – засіб
впливу (економічна, фінансова, військова) проти держав, установ і т.п., а також
визначення норм і правил.
Стабілізація економічна – стан економічної системи суспільства, для якої характерні певна
стійкість, цілісність, здатність до ефективності та конструктивності,
виявляється у відсутності економічних криз.
Урбанізація –
процес зосередження населення, економічного і культурного життя в містах.
Цивілізація глобальна – всезагальна форма організації цілісності суспільного життя.
Цивілізація євроатлантична – форма організації цілісності суспільного життя країн євроатлантичного
регіону.
Шліффена план –
німецький план ведення Першої світової війни, розроблений у 1905 р. начальником
генерального штабу Альфредом фон Шліффеном; план „бліцкрігу” – блискавичної
війни. Суть цієї стратегічної ідеї полягала в тому, щоб за рахунок довго
тривалості бойового розгортання російської армії та розрахунку, що
австро-угорські війська надійно скують дії росіян, основні німецькі сили
спрямувати на Францію. Удар передбачалося завдати головними силами через
Люксембург і, притиснувши французькі війська до швейцарського кордону, протягом
6-8 тижнів знищити їх. Покінчивши з Францією, планувалося швидко перекинути всі
німецькі сили на розгром Росії.
|
