Урок-суд 

Тема: Гетьманат П.Скоропадського

Мета: Узагальнити і закріпити знання про Українську державу П.Скоропадського як фазу в розвитку української державності; розвивати вміння формулювати власну думку, сласні погляди на українську історію, вислухати думку опонента; формувати навички роботи  з історичними першоджерелами, монографічною літературою і вміння робити власні висновки; виховувати свідомий патріотизм.

Тип уроку: урок-суд (узагальнення та систематизація знань)

 Епіграф:  Історія проситься в сни нащадків (Л.Костенко)

 

ХІД УРОКУ

І. Оргмомент.

ІІ. Узагальнення та систематизація знань

- Вступне слово вчителя.

УНР і гетьманат – це фази розвитку української державності, жодної з них не годиться викидати з нашої історії. У науці, як і в житті, немає одномірності і однозначності. Давні хрестоматійні постулати іноді важко спростувати чи розвінчувати не так через нестачу аргументів, як через звичайнісінький консерватизм, який є однією з рис пересічного. Зрештою ми всі з минулого, і його „домоклів меч” ще довго висітиме над багатьма з нас. Ми сьогодні спробуємо всебічно і об’єктивно проаналізувати гетьманат, визначити позитивне і негативне в діяльності гетьманського уряду і з пошаною до особистості самого П.Сагайдачного дати йому оцінку з погляду дня сьогоднішнього, керуючись настановою нашого Кобзаря:

Прочитайте знову

Тую славу, славу. Та читайте

Од слова до слова.

Все розберіть... та й спитайте

Тойді себе: що ми?

Чиї сини? Яких батьків.

Суддя: Слухання справи „Гетьманат П.Скоропадського” прошу вважати відкритим. На слуханні присутні: прокурор, адвокат, присяжні, свідки обвинувачення, свідки захисту, преса. До суду надійшла біографічна довідка про П.Скоропадського.

Секретар суду: П.П.Скоропадський походить із старовинного роду. Засновником його був виходець з Уманщини Федір Скоропадський, який воював у війську Б.Хмельницького. Онук Федора І.Скоропадський у 1708-1722 рр. був гетьманом України. П.Скоропадський виховувався в пошані до української старовини і культури. Закінчив найбільш привілейований навчальний заклад при царському дворі - пажеський корпус. Під час світової війни командував лейбгвардійським полком, потім кавалерійською дивізією і армійським корпусом. Улітку 1917 р. українізував 40-тисячний Перший корпус і перетворив його в серйозну бойову силу. На з'їзді в Чигирині його обрали почесним отаманом Вільного Козацтва України. 29 квітня 1918 р. обраний гетьманом Української держави.

Суддя: Слово надається прокурору.

Прокурор: Керівники Української Ради ставилися до генерала-монархіста вкрай недоброзичливо, бо справедливо вбачали у зростанні його впливу загрозу демократії. Скоропадський змушений був залишити службу, після чого зблизився з партією українських хліборобів-демократів. Близькі йому люди утворили так звану „Українську народну громаду”. Ця організація почала проштовхувати думку про те, що тільки  сильна диктаторська влада здатна вивести країну з безладдя і  анархії. Німецьке командування внесло власну частку в підготовку перевороту. Тобто, захоплюючи владу, Скоропадський опирався на німецькі багнети.

Суддя: Слово надається свідкам сторони обвинувачення. Просимо Вас розповісти про причетність до даних подій, які факти Вам відомі.

Свідок обвинувачення: Я, боєць дивізії синьожупанників,  свідчую, що у ніч на 28 квітня 1918 року за розпорядженням керівника окупаційної адміністрації  Ейнгорна у Києві було роззброєно одну з найбільш боєздатних військових частин УНР – дивізію синьожупанників, що відкривало  дорогу Скоропадському захопленню влади.

Свідок обвинувачення: Я, секретар Центральної  Ради, засвідчую, що 28 квітня 1918 року в зал засідань увірвалися озброєні німецькі солдати, наказали всім підняти руки в гору, обшукали і заарештували двох міністрів. Наступного дня відбулося останнє засідання  Центральної Ради. У ніч на 30 квітня прибічники гетьмана захопили державні установи.

Суддя: Питання адвоката і прокурора до свідка є ?

Адвокат: Ні.

Прокурор: Ні.

Суддя: Слово надається адвокату.

Адвокат: Не для власної користі взяв на себе тягар тимчасової влади П. Скоропадський. Всі знають, що в Україні всюди ширилася анархія і що тільки тверда влада могла навести лад. Тим, що звуть себе  українцями, повинні  пам’ятати, що коли б не було виступу Скоропадського, німці кілька днів пізніше завели б на Україні звичайне генерал – губернаторство. Воно було б оперте на загальних основах окупації і нічого спільного з  українством, розуміється, не було б. Хоча було повалено законний уряд, але іншого виходу не було. До того ж переворот  відбувся малою кров′ю .

Суддя: Суд розпочинає слухання свідків сторони захисту.

Свідок : Я простий селянин з Полтавщини свідчую, що в умовах окупації послабилась роль всіх державних установ, закони не діяли, економічні перетворення призупинились, землі  у селян забралися назад. Все це призводило до повсюдного хаосу і безладдя. Чим  далі,  тим більше центральний уряд не міг контролювати становище на місцях.

Суддя: Питання до свідка є ?

Прокурор: Ні.

Адвокат: Ні .

Суддя: Прошу запросити свідка.

Свідок : Я, делегат хліборобського конгресу, засвідчую, що на ньому було присутньо   8 тисяч делегатів. Як тільки у ложі з′явився Скоропадський, у залі вибухнула овація, пролунали вигуки ”Хай живе гетьман !„ Після цього головуючий запросив його у   президію  і той подякував присутнім за те, що вони довірили йому владу. У сутичці з охоронцями Центральної Ради загинули тільки три офіцери – гетьманці, а з жертв  серед охоронців не було.

Суддя: Чи є запитання до свідка?

Прокурор: Ні.

Адвокат: Ні.

Суддя: Слово надається прокуророві.

Прокурор: Старі чиновники доклали зусиль щодо зміцнення державної влади, діючи звичними для себе репресивними методами. Після гетьманського перевороту в Україні прокотилася хвиля арештів і розстрілів тих, хто ще недавно на чолі місцевих Рад конфісковував земельну власність поміщиків, розподіляв землю і майно великих землевласників. Замість законності і правопорядку, які обіцяв гетьман, його урядовці чинили сваволю і беззаконня, залякування і терор.

 Суддя: Слово надається свідку.

 Свідок: Я, селянин з Київщини, свідчу, що в нашому селі були заарештовані активні революціонери, навіть їхні сусіди, родичі і випадкові особи, деяких із них було розстріляно, а їхні домівки було спалено.

 Суддя: Питання до свідка є ?

 Прокурор: Ні.

 Адвокат: Ні .

 Суддя: Слово надається адвокатові.

 Адвокат: Оточення Павла Скоропадського складалося з поміркованих чиновників, військових і громадських діячів, зв’язаних з Україною ще з дореволюційних часів. Серед членів гетьманського уряду переважало переконання, що переворот відкрив можливість побудови нової за формою Української держави, яка встановить новий стабільний політичний лад, що ґрунтуватиметься на засадах приватної власності й забезпечить національне відродження.

Суддя: Слово надається свідку.

Свідок: Я, помічник міністра , свідчу, що орієнтація на кваліфікованих чиновників досить швидко дала свої результати. В Україні запрацював адміністративний апарат, що узявся наводити порядок в суспільстві, скасувати безвладдя.

Суддя: Чи є запитання до свідка?

Прокурор: Ні.

Адвокат: Ні.

Суддя: Слово надається прокуророві.

Прокурор: При формуванні армії Скоропадський боявся, що він вкладе рушниці в руки людей, які були незадоволені соціальною політикою режиму. Тому гетьман повернувся до старих планів утворення козацького стану й формування козацьких частин, але він планував покладатися при формуванні збройних сил перш за все на верстви заможного селянства.

Суддя: Слово надається свідку.

Свідок: Я, вояк-січовий стрілець, посвідчую, що три дивізії і полк січових стрільців, що перебували у розпорядженні Центральної Ради були роззброєні. Гетьманський Універсал про відродження козацького стану не був втілений в життя і режим змушений був спиратися виключно на окупаційні багнети.

Суддя: Чи є запитання до свідка?

Прокурор: Ні.

Адвокат: Ні.

Суддя: Слово надається адвокатові.

Адвокат: Скоропадський виношував великі плани щодо створення української національної армії. Вона задумувалася у складі восьми армійських корпусів, гвардійської дивізії, чотирьох кавалерійських дивізій і спецчастин. Чисельність такої армії у мирний час мала становити 300 тис. чоловік.

Суддя: Слово надається свідку.

Свідок: Я, чиновник військового міністерства, стверджую, що влітку 1918 року закінчилося формування на добровольчих засадах дивізії. Восени у Білій Церкві почалося відтворення бригади січових стрільців.

Суддя: Чи є запитання до свідка?

Прокурор: Ні.

Адвокат: Ні.

Суддя: Слово надається прокуророві.

Прокурор: Відразу після ліквідації в Україні радянської влади великі землевласники за допомогою іноземних багнетів почали спішно відновлювати свою власність на землю і майно. На їхні вимоги власті примушували селян повертати не лише землю і реманент, а й відшкодовувати втрати, яких зазнали поміщики під час революції. При цьому, стягуючи збитки, вони нерідко вимагали значно більше, ніж втратили.

Суддя: Слово надається свідку.

Свідок: Я, селянин з Полтавщини, стверджую, що повернення в маєтки поміщиків супроводжувалося масовим насильством. Німецькі воєнні власті охоче надавали в розпорядження поміщиків озброєні загони.

Суддя: Чи є запитання до свідка?

Прокурор: Ні.

Адвокат: Ні.

Суддя: Слово надається адвокатові.

Адвокат: Гетьманський уряд пішов на розробку аграрного законодавства й опублікував у липні 1918 року „Проект загальних основ аграрної реформи”. Передбачалося збільшити кількість землевласників за рахунок наділення селян державними, удільними, а також викупленими у великих власників приватними землями.

                Ваша Честь, я хочу звернути Вашу увагу на національно-культурну політику Скоропадського. Гетьман за короткий строк намагався українізувати державний апарат, почали засновуватись українські гімназії, відкрилися українські університети, була створена Українська Академія Наук на чолі з президентом Вернадським. Гетьман не шкодував коштів на організацію великих культурних закладів. У серпні 1918 року було започатковано Національну бібліотеку, Національний архів України, Український Національний театр і т.д.

Суддя: Слово надається свідку.

Свідок: Я, чиновник міністерства освіти, засвідчую, що восени 1918 року в Україні вже налічувалось 150 українських гімназій, в тому числі й сільські. Для незаможніх учнів цих гімназій затверджувалося 380 іменних стипендій.

Суддя: Чи є запитання до свідка?

Прокурор: Ні.

Адвокат: Ні.

Суддя: оголошується перерва. Суд іде радитись щодо винесення вироку.

 Підсумковий етап

Вчитель підсумовує діяльність учнів протягом уроку, вказує на позитивне і недоліки, оцінює навчальні досягнення учнів.

 Домашнє завдання

       Кожному учневі записати власний вирок щодо діяльності гетьмана Скоропадського.