Усний журнал

«Героїчна вдачею, славиться вона - гомінка Черкащина, рідна сторона»

                                          (до 60-річчя Черкаської області)

Мета: познайомити учнів з основними віхами в історії Черкащини; сприяти  закріпленню набутих знань з історії України, вихованню патріотизму, любові  до рідного краю.

Обладнання: карти Черкащини (сучасна і 1954 р.),  книжкова виставка  «Черкащина - наш рідний край», фотоальбоми.

                                          Є щось святе в словах - мій рідний край!

Для мене - це матусі пісня ніжна,

І рідний край від квіту білосніжний,

І той калиновий у тихім лузі гай.

Для мене - це твої стежки й мої,

В містах і селах стоптані любовно,

Й пісень моїх прозорі ручаї,

Усе, що серцю рідне невимовно.

Його історія... В ній стільки гіркоти!

І тим рідніше мені ти, краю рідний,

Що вже назад поламані мости,

І день встає, як райдуга, погідний.

Вступне слово вчителя:

Рідний край... Кожна людина по своєму розуміє, що є для неї рідний край, її Батьківщина. Для однієї - це місцевість, де вона народилася, де пройшло її дитинство, а для другої - це село, місто, район, в якому вона проживає. Ми з вами горді тим, що проживаємо на благословенній Черкаській землі, а наше рідне село Матусів - найкраще, наймиліше, найдорожче в усьому світі, бо воно наш дім, в якому всім затишно і добре. Дім який має своє минуле і майбутнє.

                                     Черкащина!

Твій край казковий,

Тарасів край, Богдана слава,

Пісенний край твій величавий -

Навіки рідна сторона!

Черкащина!

Стрункі тополі, клени гостролисті.

Над ставом верби, спів пташиних зграй,

Безкраї золоті поля пшениці,

Затишний, серцю милий край!

І сторінка  "3 глибини століть”

                                               Героїчна вдачею,

Славиться вона -

Гомінка Черкащина,

Рідна сторона.

(Володимир Задорожний)

З давніх часів на території сучасної Черкащини селилися люди. Сліди найдавніших поселень виявлені в Чорнобаївському, Уманському, Маньківському, Канівському та Смілянському районах області. На території області знайдено понад 100 поселень трипільської культури, багато городищ, поселень і курганних могильників скіфських часів.

Територія Черкащини входила до регіону, де на початку нашої ери сформувалося ядро ранніх східнослов'янських земель, а в часи існування Київської Русі була південною порубіжною частиною Київського князівства. Тоді й виникли тут Воїнь, Канів, Родень, Корсунь та інші міста-укріплення, в яких високого рівня досягали ремесла та землеробство, військова справа і культура. Населення краю відіграло особливу роль у виникненні й розвитку українського козацтва, створенні його військово-політичної організації - Запорозької Січі, а також реєстрового козацтва. Найголовніші козацькі полки формувалися в Черкасах, Корсуні, Чигирині, Каневі, Кропивні, Умані. Тут зародилися державотворчі процеси, які привели до утворення в середині ХVІІ ст. української козацької держави, першою столицею якої став Чигирин. Це місто було і резиденцією гетьмана України Богдана Хмельницького, 400-річчя від дня народження якого у 1995 р. урочисто відзначав народ України.

У різні часи землі Черкащини були ареною боротьби проти поневолення з боку Литви, Польщі, Туреччини, численних селянсько-козацьких повстань, у тому числі під керівництвом К.Косинського, С.Наливайка, Т.Федоровича, Я.Остряниці. 16 травня 1648 р. під Корсунем відбулася одна із визначальних битв Національно-визвольної війни українського народу середини ХVІІ ст. проти шляхетської Польщі під проводом Б.Хмельницького. Разом з ним діяли Іван Богун, Максим Кривоніс, Нестор Морозенко, Філон Джалалій.

Черкащина була одним із основних районів формування гайдамацьких загонів в Україні та розвитку гайдамацького руху, який досяг найбільшого піднесення у 1768 р. під проводом Максима Залізняка і увійшов в історію під назвою „Коліївщина".

Не обминули нашого краю і буремні події ХХ ст. Тоді сплелися у тугий вузол героїчні і трагічні події, які змінювали одна одну. Утвердження в краї на хвилі національного піднесення державних інституцій УНР, гетьманату і Директорії, формування на Звенигородщині перших загонів Вільного козацтва, Холодноярська  республіка, прихід до влади більшовиків… Велика Вітчизняна війна вписала в історію Черкащини незабутні сторінки. В тилу ворога активно діяли партизанські загони та диверсійні групи, молодіжні підпільні організації. Їх очолювали Ф.Р.Савченко, П.А.Дубовий, Т.К.Іванченко та інші народні месники. На початку 1944 р. на Черкащині відгриміла Корсунь-Шевченківська битва – одна з найбільших за всю війну. Безславний кінець знайшли тут 9 піхотних дивізій, танкова дивізія СС „Вікінг", інші фашистські з'єднання. В місті Корсунь-Шевченківський, який нагороджений в січні 1983 р. орденом Великої Вітчизняної війни першого ступеня, діє музей Корсунь-Шевченківської битви.

ІІ сторінка „День народження Черкаської області"

Тобі мій краю, в щирім слові

І я освідчуюсь в любові.…

(Людмила Тараненко)

 У дні святкування 300-річчя возз'єднання України з Росією 7 січня 1954 р. вийшов Указ Президії Верховної Ради СРСР про утворення Черкаської області. Черкащину утворили із 30 районів 4-х сусідніх областей - Київської, Кіровоградської, Полтавської та Вінницької. Загальна площа нової області становила 21,1 тис. кв..км.. Тут проживало 1 млн. 49 7тис. осіб.  261тис. осіб або 17,4% — мешканці міст, і 1млн. 232 тис, або 82,6% — селяни. За тогочасними даними серед населення нової області українці становили 93,9%, росіяни - 4,5%, білоруси - 0,3%, поляки - 0,1%, євреї - 0,9%. Усього на Черкащині проживали представники 49 національностей.

До складу області увійшли 3 міста обласного підпорядкування (Черкаси, Умань, Сміла), 19 селищ міського типу, ще 12 міст, а всього - 815 населених пунктів, підпорядкованих 453 міським, селищним і сільським радам. Територія області з південного заходу на північний схід простяглася на 245 км. і пересікається середньою течією Дніпра.

Віддавна між містами і районами цього регіону існували міцні економічні зв'язки, мала місце однорідна господарська структура, не було особливих відмінностей у звичаях і традиціях мешканців. Все це разом взяте відкрило перспективи для її динамічного розвитку.

Ще один важливий аспект враховувався - історичний. Краю було віддано належне за його ключову роль у зародженні українського козацтва і безпосередню участь у Національно-визвольній війні середини ХVІІ ст., за те,  що саме ця земля дала Україні і світові й дві найвідоміші історичні постаті - Богдана Хмельницького і Тараса Шевченка.

Першими керівниками Черкащини були Борис Іовлевич Вольтовський та Іван Кіндратович Лутак. Саме їм Москва і Київ доручили створити нову область у центрі України.

Доцільність утворення Черкащини, як перспективної області в центрі України, була підтверджена вже через рік. Обсяги виробництва промислової продукції тут збільшилися майже вдвічі. Прорив відбувся насамперед завдяки освоєнню Ватутінського вугільного розрізу. У Черкаському „Донбасі" була введена Юрківська брикетна фабрика, Юрківська ТЕЦ, шахта 4 -„біс", кілька допоміжних підприємств. Видобуток бурого вугілля досяг майже 2 млн. тонн. Значний крок вперед зробила провідна у країні машинобудівна галузь. На Черкаському машинобудівному заводі ім. Петровського було освоєно виробництво нового обладнання для м'ясо-молочної і консервної промисловості. Смілянські машинобудівники налагодили випуск ефективних випарювальних апаратів для цукрових заводів. На Кам'янському і Уманському машбудзаводах розпочалося серійне виробництво для легкої і хімічної промисловості машин і обладнання для тваринної галузі сільського господарства. Поліпшилося забезпечення народного господарства енергією. Частина підприємств була підключена до Корсунь-Шевченківської енергосистеми.

Відмінно працювали залізничники станцій ім. Шевченка, Цвіткове, Христинівка, які прийняли і відправили кілька мільйонів тонн вантажів.

Вся друга половина 50-х років була позначена вагомими результатами у всіх галузях, а особливо у сільському господарстві, де зростання з вирощування зернових становило 1,5 рази, з виробництва м'яса - у 1,4 рази. Тодішній перший секретар Черкаського обкому Б.Вольтовський писав: „Вже третій рік область повністю задовольняє потреби трудящих у м’ясі і м'ясопродуктах, молоці і молочних виробах, у рослинному маслі і овочах".

ІІІ сторінка      „Сьогодення Черкащини"

Як не любить той край, де вперше ти побачив

Солодкий дивний світ, що звав життям,

Де вперше став ходить і квіткою неначе

В його теплі зростав і усміхавсь квіткам.

(В.Бичко)

Черкаська область розміщена в центрі України і займає територію 20,9 тис. кв. км, що складає 3,5% загальної території України. Межує з Вінницькою, Кіровоградською, Київською, Полтавською областями. За адміністративно-територіальним поділом область включає 20 районів, 6 міст обласного і 10 районного підпорядкування, 15 селищ міського типу та 823 сільських населених пунктів. Населення - 1435,2 тис. чол., або 2,9% населення України. У містах та селищах міського типу проживає 55% населення, а у сільській місцевості - 45% загальної чисельності. Середня щільність населення на 1 кв.км. - 69 чоловік.

У сьогоднішньому поступі Черкащини, як у дзеркалі, відбиваються ті докорінні процеси, що визначають суспільно-політичне і економічне життя всієї України.

У порівняно невеликий період часу український народ втретє намагається втілити в життя свою одвічну мрію - створити власну державу. І цього разу ми найближче підійшли до її реального здійснення. Головним підсумком періоду після 1-го грудня 1991 року є те, що ідея державності оволоділа свідомістю більшості людей, а саме: розбудова держави стала незворотною.

Усвідомлення своєї високої місії дозволило черкащанам з гідністю подолати нелегкі випробування періоду становлення, утриматись від радикалізму, не впасти в крайнощі. Зусиллями і громади, і влади в досить короткий час вдалось зламати віджилу систему управління, реформувати неефективну економіку, стати на шлях приватизації власності, знайти розв'язання соціальних проблем, особливо у захисті малозабезпечених громадян. З'явились нові для нашого суспільства структури і засади, нові виробничі і ринкові відносини. А головне відбулися кардинальні зрушення в мисленні людей. Вони стали усвідомлювати себе представниками великої європейської нації, багато чого передумали, переосмислили і прийняли. Стає безперечним те, що найважчий період залишився позаду, мирне життя продовжується і вселяє надію на краще.

IV сторінка „Черкащина в художній літературі"

Звенигородські косогори,

Глибокі Корсунські яри,

Якого ви зазнали горя,

Які палили вас вітри!

Топтала вас „найвища раса" -

аж світ від тупоту холов.

О земле праведна Тараса,

Знесла ти в море вражу кров!

(В.Марсюк)

Черкащина оспівана і в прозі, і в поезії. Всі ви знаєте, як Черкащину оспівував наш Великий Кобзар - Тарас Григорович Шевченко.

Крім Шевченка, Черкащину описував ще один наш великий земляк - Іван Нечуй-Левицький. В своїх повістях „Микола Джеря", „Бурлачка", „Хмари", „Пропащі", „Поміж ворогами" він описує і Черкаси, і Стеблів, і прекрасний Звенигородський край.

Відомий  російський  письменник  Костянтин   Паустовський   в   своїй „Повести о жизни" розповідає про те, що в Черкасах над Дніпром жила його бабуся - Вікентія Іванівна, до якої майбутній письменник в дитинстві дуже часто приїздив з Києва в гості. А ось як він описує Смілу:

„ ... Мы проехали через чистий и красивый городок. Под зелеными обрывами тихими омутами разлилась река Тясмин. Только посредине омутов серебрилось ее медное течение... В пустынном парке за городом... любил гулять Пушкин... Тени от парка лежали на воде [Тясмина] зеленой зубчатой стеной. В глубине были видны не успевшие еще дотянутся до поверхности воды круглые листики кувшинок...”

Анатолій Новицький в повісті „Тарасова криниця", присвяченій П.І.Чайковському, описує перебування композитора в 1880 р. в Кам'янці.

Павло Матюхін, росіянин, який більше 50-и років прожив на благословенній Черкаській землі, присвятив їй багато віршів.

В универмаге в маленьких Черкассах,

Среди толпы людской и суеты,

Заметил я, что в некоторых кассах

Цветут зимою майские цветы.

(„В универмаге в маленьких Черкассах...")

         Какой пейзаж, какие чудеса!...

         Давно не любовался чудесами!

Смотрю, и голубые небеса

Сливаются с зелеными лесами.

Лесная полусонная гряда

Вдали покрылась нежной синей дымкой,

И ветерок прохладный иногда

Порхает по вершинам невидимкой...

                                                                        („Мошногорье")

Дуже багато Черкащину оспівували українські поети.

Василь Симоненко „Уманським дівчатам"

Умань! Добра ласкава Умань.

Хмари в небі -

         мов сива шаль.

Я люблю у Софіївці думать,

Із минулого знявши вуаль.

Обійду усі гроти й альтанки,

З водограю нап'юся води,

Розумію, чому уманчанки

        На побачення ходять сюди...

        Я люблю у Софіївці думать,

Відганяючи спогадів рій.

Від сьогодні, ласкава Умань,

Скільки житиму - бранець я твій.

Наталія Віргуш „Черкаський парк"

Вкраїни рідної окраса,

Земля безсмертного Тараса!

Хоч відшуміли, відгули,

Але у серці проросли

І думи й плач, тяжка неволя,

Далеких прадідів зла доля.

Не зна історія зупину.

Твої тополі і калини,

Твої Дніпро і Тясмин, Рось

Знесли усе, що довелось.

На кручах цих, від рясту синіх,

Лунає слава Чигирина.

Де розцвітають в полі маки,

Навік заснули гайдамаки.

Микола Негода „Ода рідному місту"

... І кварталам, і площам, і скверам вклонюся з любов'ю.

Всюди слави сліди. їх не в силі торкнутися час,

Я всією душею, синівською плоттю і кров'ю

Прив'язався навіки до древніх і юних Черкас.

Заключне слово вчителя: Дорогі діти! Як ви вже почули, наш благословенний край має славну історію. Тут зароджувалося, гартувалося і піднімалося на боротьбу за волю України доблесне козацтво. Тут сповна розкрився державницький і полководницький талант гетьмана Богдана Хмельницького. На Черкащині народився і пішов у світ великий син українського народу Тарас Шевченко.

Сьогодні жителі області звеличують батьківську землю звитяжною працею, дбайливо зберігають національні традиції, збагачують культурну скарбницю українського народу.

Черкащани - гідні нащадки своїх великих краян - не шкодують сил і енергії, аби квітнула рідна Черкащина, міцніла і славилась у віках Україна.

... Є те, що в душі не згасимо, -

Скільки сторіч проліта:

Люди, пишайтесь Черкасами -

Це ж Україна свята!  (Петро Линовицький)