Січень
1944. – Частини Червоної
армії підійшли до с. Квітки Корсунь-Шевченківського району. "Квітчанська
оборона” стала виявом масового патріотизму місцевого населення. 500 чоловіків
влилися до складу 180-ї стрілецької дивізії. Жінки, діти, старі копали окопи,
підносили патрони, снаряди, виносили з поля бою поранених. У цих боях, не
відступивши ні на крок, загинуло понад 200 квітчан. Про ці героїчні події
нагадує меморіал ”Армія і народ – єдині ", споруджений у селі у повоєнний час.
9-10.01.1944.
– Вночі радянські війська
вступили в Камянку і визволили її. В боях за визволення Камянки відзначився син татарського народу
танкіст Н.Х.Хазіпов, нагороджений орденом Червоної Зірки. Вогнем свого танка
він знищив майже взвод піхоти противника.
16.01.1944. – За активну участь у боротьбі проти
німецько-фашистських загарбників і підтримку загону місцевих партизанів, що
діяв на території Бабанського і Підвисоцького районів, гітлерівці вчинили
звірячу розправу над жителями села Острівець Уманського району. Фашисти спалили
200 дворів і розстріляли 134 його жителі, починаючи з 14-річних. На могилі
замучених після війни встановлено обеліск.
24.01.1944. – Почалося визволення Шполянщини від
німецько-фашистських загарбників. Танкісти 155-ї танкової бригади під
командуванням підполковника І.Прошина з 20-го гвардійського танкового корпусу
генерал-лейтенанта І.Г.Лазарєва 5-ї гвардійської танкової армії
генерал-полковника П.О.Ротмістрова та піхотинці 69-ї гвардійської стрілецької
дивізії під командуванням К.Джохуа прорвали лінії німецької оборони і почали
вибивати ворога з Капітанівки і Журавки.
24.01.1944. – Почалася Корсунь-Шевченківська битва.
25.01.1944. – Воїнами 69-ї гвардійської Червонопрапорної
стрілецької дивізії від німецько-фашистських загарбників визволено Журавку.
Екіпаж танка Т-34 під командуванням Матвія Григоровича Богомолкіна першим
увірвався в село, знищивши 2 протитанкові гармати, всюдихід, 5 автомашин і
понад 20 гітлерівців. Ворог змушений був спішно тікати в сторону Лебедина і
Кримок.
26.01.1944. – Від німецько-фашистських загарбників
визволено село Лебедин. Ще напередодні ввечері радянські танкісти з’явились на
південній околиці села, а вранці 26 січня танкісти увірвались в Лебедин і
швидко досягли північної околиці села, де в районі насіннєвого заводу стояли
німецькі війська. У короткому, але запеклому бою ворога було розбито і він
відступив в район с.Матусів. При визволенні Лебедина загинуло більше 200
червоноармійців, похованих у кількох братських могилах. Їхні останки у травні
1955 року були перенесені в центр села до спільної братської могили, на якій
встановлено обеліск.
26-27.01.1944. – Вночі група у складі чотирьох танків Т-34
під командуванням старших лейтенантів М.Тарасова, Є.Хохлова, М.Ворси і
М.Богомолкіна з автоматниками на броні ввірвалась у Шполу. На залізничній
станції екіпаж Тарасова підбив паровоз і захопив ешелон із майном і оснащенням
ворога. Потім танки, рухаючись від вокзалу до центру, чавили гусеницями
німецькі автомашини і знищували кулеметним вогнем живу силу ворога. За танками
рушила піхота. Почався бій за визволення міста від фашистів.
27.01.1944. – Від німецько-фашистських загарбників
визволено місто Шполу. „Доношу, що о 15.30 увійшли у Шполу, організував оборону
північних і південно-східних околиць міста. Осідлав дороги, що ведуть на
Терешки і Скотареве. Підірвав залізничні мости за містом. Очищаю Шполу від
німецького гарнізону. Захоплено полонених та документи” (З донесення командира
1-го окремого гвардійського Червонопрапорного мотоциклетного полку гвардії
майора Симаня).
27.01.1944. – Екіпаж танка Т-34 під командуванням
М.Г.Богомолкіна у складі механіка-водія Петра Бокарєва, заряджаючого Якова
Гущина та радиста-кулеметника Михайла Щербакова першим у звільненій Шполі
підняв червоний прапор, який передали на танк жителі міста.
27.01.1944. – Від німецько-фашистських загарбників
визволено села Лозуватку і Терешки Шполянського району.
27.01.1944. – В села Водяне, Кавунівка, Товмач,
Лип’янка, Кримки прорвались радянські танкісти 32-ї танкової бригади С.Ячніка,
штаб якої розмістився у селі Водяному. Проте внаслідок сильного танкового удару
німецької дивізії „Мертва голова” радянські війська змушені були залишити ці
села. На околицях Лип’янки і Межигірки розгорілися запеклі кількаденні бої.
Іноді ворог кидав у бій майже 100 танків, самохідних гармат і
бронетранспортерів. Радянські піхотинці зустрічали їх залпами з протитанкових
рушниць і гармат, гранатами. В окремих місцях німецькі танки прорвали оборону
радянських військ і нищили своїми гусеницями окопи червоноармійців. Але
радянські воїни вистояли і зупинили наступ фашистів.
28.01.1944. – Бійці 181-ї бригади зустрілися в Шполі з
бійцями 155-ї та 8-ї танкових бригад підполковника І.Прошина і полковника
В.Орлова. Зустріч відбулася на широкому вигоні поблизу цукрового заводу.
28.01.1944. – Від німецько-фашистських загарбників
визволено с.Топильна Шполянського району.
28.01.1944. – В ході Корсунь-Шевченківської битви с.
Моринці було визволено від німецько-фашистських загарбників.
28.01.1944. – 20-й гвардійський танковий корпус під
командуванням генерал-лейтенанта І.Г.Лазарєва досяг Звенигородки. Першими в
місто ввійшли частини 155-ї та 8-ї гвардійських танкових бригад ІІ Українського
фронту. Назустріч їм із заходу
прорвалися воїни 233-ї танкової бригади І Українського фронту. На ознаменування
цієї події в Звенигородці після війни встановлено пам’ятний монумент – танк і
стелу з зображенням зустрічі воїнів І та ІІ Українських фронтів.
29.01.1944. – Від німецько-фашистських загарбників
частинами 373-ї Червонопрапорної Миргородської стрілецької дивізії (командир –
полковник К.І.Сазонов) 52-ї армії ІІ Українського фронту визволено Смілу і
залізничну станцію ім. Т. Г. Шевченка. На знак перемоги парторг 2-го
стрілецького батальйону 1237-го стрілецького полку сержант А.Бєлобородов у
центрі міста на одному з високих будинків, де до війни була середня школа №58,
підняв червоний прапор.
29.01.1944. – Від німецько-фашистських загарбників
визволено село Мар’янівку Шполянського району.
30.01.1944. – Від німецько-фашистських загарбників
визволено села Сигнаївку, Надточаївку, Станіславчик. В боях за визволення
Станіславчика загинуло 107 радянських солдатів і офіцерів. В боях за визволення
Сигнаївки відзначився командир гармати 45-міліметрової батареї 43-го
гвардійського козачого кавалерійського полку Василь Омелянович Рижаков (1916-1945), уродженець с.Анамас
Алтайського краю. Повертаючись із бойового завдання, неподалік Сигнаївки він зіштовхнувся з артилерійською колоною
ворога. Миттєво оцінивши ситуацію, сержант замаскувався, пропустив повз себе
ворога, а потім відкрив по ньому прицільний вогонь. Фашисти в паніці покидали
гармати і розбіглися в різні сторони. Але, зрозумівши, що проти них воює лише
один автоматник, почали оточувати його, сподіваючись взяти живим. Тоді
В.О.Рижаков, підпустивши ворога якомога ближче, закидав його гранатами. У цьому
бою хоробрий козак знищив 29 німецьких солдатів і офіцерів, а трьох гітлерівців
взяв у полон і доставив у свою військову частину. Мужньо воював гвардії старший
сержант Рижаков і в наступних боях. 6 лютого неподалік Шполи він вивів із ладу
3 ворожих танки і знищив близько 50 фашистів. 13 лютого у бою за с.Нову Буду
йому вдалося підбити 1 танк, 2 автомашини з боєприпасами, 3 станкових кулемети,
завдяки чому полк одержав можливість закріпитися в цьому населеному пункті. За
мужність і відвагу, проявлені в боях за визволення Черкащини гвардії старшому
сержанту В.О.Рижакову Указом Президії Верховної Ради СРСР від 13 вересня 1944р.
присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Був поранений в бою і помер 1 квітня
1945 р.
31.01.1944. – Танкістами 57-го окремого танкового полку
10 годині ранку від німецько-фашистських загарбників визволено с.Матусів
Шполянського району. За кілька днів до цього в селі з’явились 12 радянських
розвідників, але потрапили до рук ворога і при відступі фашистів були
розстріляні. Радянські війська вступили в село розгорнутим фронтом від села
Лебедин. Танкісти, прорвавши оборону ворога, першими ввірвались в село. Танки,
досягнувши берега річки, не зуміли її подолати і зав’язали артилерійську
перестрілку з ворогом, що розташувався на протилежному боці. Фашисти втратили в
цьому бою багато техніки і живої сили. Вони поспішно відступили в напрямку
станції Цвітково, а потім Корсунь-Шевченківського, де й були знищені. При
визволенні села загинуло та померло від ран 136 радянських воїнів. Вони
поховані в чотирьох братських могилах.
31.01.1944.
– Воїни 206-ї стрілецької
дивізії 27-ї армії визволили м. Канів від нацистів.
