Лютий

Лютий 1944. – 5-й Донський корпус визволив Вільшану від німецько-фашистських окупантів.

Лютий 1944. – Хоча бойові дії на території району тривають, в місті Шполі починає налагоджуватися мирне життя. Армійські сапери перевірили наявність мін і фугасів у населених пунктах. Тільки в Шполі розвідка виявила 12 замінованих будинків і підприємств, де мінери зняли 48 фугасів.

1.02.1944. – Німці кинули із Скотаревого і Василькова танкові частини на Шполу з метою прориву зовнішнього фронту оборони радянських військ. На підступах до Верхньої Дар’ївки розгорілися жорстокі бої, в яких поряд з піхотинцями брали участь і танки 29-го танкового корпусу. У боях загинуло багато червоноармійців, серед них і поет-танкіст Григор Акопян, родом із Вірменії. Ворога було зупинено і навіть відкинуто на захід.

2.02.1944. – Фашисти з боку с.Капустиного пішли в атаку на визволену Шполу. Головний удар припав на третю батарею 449-го винищувального протитанкового взводу, яким командував капітан Коновалов. На його батарею йшли 9 „тигрів”, 20 середніх танків, 15 бронетранспортерів і близько 300 автоматників.  Атаку ворога підтримувала також і авіація. Артилеристи мужньо зустріли ворога. Нерівний бій тривав понад дві години. Ворог втратив 6 танків, 2 бронетранспортери, більше сотні солдатів та офіцерів і змушений був відступити.

3.02.1944. – Москва 20 артилерійськими залпами з 224 гармат салютувала військам, які прорвали оборону німців і завершили оточення великого угрупування ворога. За успішне виконання завдань по знищенню ворога в Корсунь-Шевченківській битві присвоєно найменування "Звенигородських” 69-й гвардійській стрілецькій дивізії, 94-й гвардійській стрілецькій дивізії, 5-й гвардійській повітрянодесантній дивізії, 62-й гвардійській стрілецькій дивізії, 1-й гвардійській повітрянодесантній дивізії та 20-му танковому корпусу.

4.02.1944. – Від німецько-фашистських загарбників визволено село Васильків Шполянського району.

4.02.1944. – Указом Президії Верховної Ради СРСР присвоєно звання Героя Радянського Союзу Івану Микитовичу Кожедубу (1920-1991), який відзначився в небі Шполянщини під час визволення її від німецько-фашистських загарбників. Старший лейтенант Іван Кожедуб в кінці січня – на початку лютого 1944 р. вів повітряні бої в небі над Шполою, Скотаревим та Іскреним. 30 січня 1944 р. ескадрилья І.Кожедуба збила 4 „юнкерси”, які готувалися бомбити Журавку, де було скупчення радянських танків, і 1 „мессершмітт” прикриття.

6.02.1944. – Воїнами 7-ї повітрянодесантної дивізії гвардії генерал-майора Д.А.Дричкіна від німецько-фашистських загарбників визволено село Бурти. Фашисти міцно тримали оборону села. Саме тут вони намагалися з’єднатися з тими, що безуспішно пробивались ззовні через Єрки. Після неодноразових невдалих спроб захопити Бурти з фронту командиру 29-го полку гвардії полковнику І.І.Голоду вдалося вночі обійти село справа. На світанку полк вдарив по флангу німців, які оборонялись. Його підтримав 18-й гвардійський полк десантників. Надвечір Бурти були повністю очищені від ворога. При визволенні села загинуло 85 воїнів Червоної армії.

9.02.1944. – Гітлерівці, зосередивши мотопіхоту з танками в районі с.Капустиного, почали контратаку на захід від Шполи, зайнявши на протилежному березі річки Шполки село Іскрене. Для відновлення становища сюди терміново перекинули виведені в резерв 5-ї гвардійської танкової армії два інженерних батальйони 5-ї інженерно-саперної бригади, які раніше діяли на північ від Шполи і Лебедина. Повністю відновити становище на цьому напрямку не вдалося. Але у зв’язку з тим, що фашистів було відкинуто за Шполу, потрібно було закріпити рубіж Стецівка – Юрківка. Для цього було встановлено 2 000 протитанкових мін і висаджено у повітря 12 мостів через Шполку. Це значно посилило протитанкову оборону 49-го стрілецького корпусу, доданого 5-й гвардійській танковій армії, і дало змогу зупинити ворога.

10.02.1944. – Від німецько-фашистських загарбників визволено місто Городище. У боях за нього брав участь штурман-бомбардувальник Микола Васильович Мамай. Йому довелося скидати бомби на міст і ворожі колони, які йшли по ньому, а поруч – була рідна хата, в якій його чекали мати і син. Мамай виконав бойове завдання і скинув з літака вимпел з листом до матері. Сміливий льотчик загинув 16 квітня 1945 року. Ворожа зенітка підбила літак Мамая і тоді капітан спрямував палаючий літак на колону гітлерівських автомашин. Посмертно він був удостоєний звання Героя Радянського Союзу. Вулицю, на якій народився славний земляк, назвали іменем Миколи Мамая.

14.02.1944. – Від німецько-фашистських загарбників воїнами 294-ї та 206-ї стрілецьких дивізій визволено місто Корсунь-Шевченківський.

17.02.1944. – Частинами 6-ї гвардійської танкової армії та частинами 136-ї стрілецької дивізії І Українського фронту від німецько-фашистських загарбників визволено місто Лисянку.

17.02.1944. – Завершилася Корсунь-Шевченківська битва. Німці втратили 55 000 убитими і 18 000 полоненими. Лише війська 2-го Українського фронту захопили 41 літак, 167 танків, 618 польових гармат, 267 мінометів, 10 тисяч автомашин. За виявлені мужність і відвагу тисячі солдатів, сержантів і офіцерів були удостоєні бойових нагород, а 73-м присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

19.02.1944. – Відремонтовано 5 цехів Черкаського міськпромкомбінату. Цвяховий цех почав випуск продукції. Почали працювати деревообробний, вірьовочний, жерстяний і ковальський цехи.

22.02.1944. – Указом Президії Верховної Ради СРСР звання Героя Радянського Союзу присвоєне стрільцю 81-го гвардійського стрілецького полку 25-ї гвардійської стрілецької дивізії 6-ї армії Південно-Західного фронту гвардії рядовому Дурпову Івану Олексійовичу (1918-1944), уродженцю с. Плоска Дубрава Моршанського району Тамбовської області. Гвардії рядовий Дурпову І.О. переправився 26 вересня 1943 р. через Дніпро біля с. Військового Солонянського району Дніпропетровської області, відзначився в боях по захопленню і утриманню плацдарму на західному березі. 1 лютого 1944 р. загинув у бою біля с.Межигірки. Похований у братській могилі в Межигірці.