Липень

       Липень 1941. – Почалася евакуація на Схід племінного стада Матусівського радгоспу під керівництвам зоотехніка Спиридона Єлисейовича Руденка. Евакуація тривала до січня 1942 року (217 днів), коли стадо пригнали в Рязанську область. Худоба, яка дорогою підбивалась, документально передавалась місцевим господарствам. Саме завдяки цьому на базі генофонду Матусівського радгоспу виріс племрадгосп „Степний” у Курській області.

Липень 1941. – Добровольцями на фронт виїхали всі члени бюро Шполянського райкому комсомолу на чолі з першим секретарем РК ЛКСМУ М.С.Пастушенком.

Липень 1993. – Шполянська філія Черкаської академії менеджменту прийняла перших студентів.

        2.07.1925. – День народження всесвітньовідомого математика, доктора фізико-математичних наук, академіка Російської Академії Наук, лауреата Державної премії СРСР та премій М.Чеботарьова і М.Ломоносова Ольги Арсеніївни Олійник, уродженки с.Матусова. В школі захоплювалася математикою, фізикою. В роки Великої Вітчизняної війни продовжувала навчання в Пермі. В 1943 р. – закінчила І курс Пермського університету, потім була переведена до Московського університету ім. М.Ломоносова на механіко-математичний факультет. У 1947 р. – закінчила університет і поступила на навчання в аспірантуру. Одночасно працювала молодшим науковим співробітником Математичного інституту ім. В.Стеклова Академії Наук УРСР. У 1950 р. Ольга Арсеніївна захистила кандидатську дисертацію. В 1952 р. за дослідження рівнянь з малим параметром при похідних вищих порядків вона була відзначена премією ім. М.Г.Чеботарьова, а через два роки – премією ім. М.Ломоносова І ступеня за фундаментальну працю, присвячену теорії нелінійних диференційованих рівнянь з частковими похідними. В 1954 р. їй присвоєне звання доктора фізико-математичних наук. О.А.Олійник майже 13 років працювала в Математичному інституті АН СРСР, а з 1965 р. – в Інституті проблем механіки АН СРСР. Ольга Арсеніївна – член Італійської Академії наук у Палермо (1967), Едінбургського королівського товариства (1965), а також нагороджена іменною медаллю „Колеж-де-Франс” (Париж).

3.07.1938. – День народження поета, фольклориста, краєзнавця, журналіста Володимира Андрійовича Гончаренка, уродженця с.Кримок. Протягом 1950-1956 рр. навчався в Лебединській середній школі № 2. У 1965 р. закінчив Дніпропетровський державний університет. Наприкінці 1989 р. організував у Черкасах ініціативну групу для створення партії „Незалежна Україна”, розробив програму та статут цієї організації, підготував перший номер газети однойменної з партією назви (червень 1990). Він – автор книг „На батьківщині Т.Г.Шевченка”, „Сповнений любові та добра”, „Анекдот – наш анекдот”, „Я хочу пити сонячні настої”, один з авторів книги-меморіалу „Вінок безсмертя”, буклетів „Легенди Холодного Яру”, „Вогненне слово, ворога рази!”, „Меморіальний літопис Черкас” (у співавторстві), літературно-меморіальної екскурсії „Василь Симоненко”, наукових розвідок „Неозначено-особові речення у поезіях Т.Г.Шевченка”, „Із фольклорної скарбниці Черкащини”, „Скарби фольклориста” та ін. Перший редактор науково-популярного збірника „Краєзнавець Черкащини”(1991). Його фольклорні зібрання лягли в основу багатотомної праці „Поема мого народу”, до якої увійшли книги „Прислів’я та приказки Шевченківського краю”, „Легенди, перекази, бувальщини про Т.Г.Шевченка”, „Кладу свої думи, Тарасе, до ніг твого вічного генія”, „Легенди Шевченківського краю”, „Народний календар Шевченківського краю”, „Казки Шевченківського краю”, „Анекдоти, загадки, скоромовки Шевченківського краю”, „Народна медицина Шевченківського краю”, „Пісні рідної матері”, „Словник топонімів Черкащини” (у співавторстві), „Словник прислів’їв та приказок Черкащини”, до якого увійшло понад 30 тисяч зразків цього жанру. У періодичній пресі опублікував понад тисячу статей, нарисів, дорожніх заміток, багато матеріалів з краєзнавства. Член Спілки журналістів України з 1975р.

13.07.1806. – День народження російського поета, одного з останніх представників „пушкінської плеяди” Андрія Івановича Подолинського (1806-1886). Батько С.А.Подолинського. народився в Києві в дворянській сім’ї. В 1824 р. закінчив пансіон при Петербурзькому університеті. Вже будучи високопоставленим поштовим чиновником у відставці, жив у своєму маєтку в с.Ярославці. Почав друкуватися в 1826 р. Епігон романтизму, наслідував В.А.Жуковського. Автор романтичних поем „Див і Пері”, „Барський”, „Жебрак”. Балада „Дівич-гора” і повість „Змій. Київська бувальщина” написані на матеріалах українського побуту і народних повір’їв.

15.07.1923. – День народження Героя Радянського Союзу Володимира Геронтійовича Тирси, уродженця с.Антонівки. Народився в сім’ї селянина. Закінчив 10 класів у Дніпропетровську. В армії з 1941 р. В 1943 р. закінчив Полтавське танкове училище. В діючій армії з березня 1944 р. Командир роти Т-34 13-ї гвардійської танкової Тернопільсько-Шепетівської Червонопрапорної бригади 4-го гвардійського танкового Кантемирівського ордена Леніна Червонопрапорного корпусу І-го Українського фронту гвардії лейтенант Тирса В.Г. відзначився 28 квітня 1945 р. при відбитті удару ворога із району німецького міста Баутцен з метою деблокування оточеного південно-східніше Берліна фашистського угрупування. За два дні рота відбила 13 запеклих контратак ворога і втримала рубіж. Удостоєний звання Героя Радянського Союзу Указом Президії Верховної Ради СРСР від 27 червня 1945 р. Після звільнення в запас проживав і працював у Москві. Отримав вищу освіту.

16.07.1942. – На окраїні Дар’ївського лісу було розстріляно євреїв із Шполянського гетто. Воно було створене з приходом німців у місто. Це був окремий квартал у районі сучасних вулиць Корнійчука, Щедріна та Коцюбинського. У травні 1942 р. євреїв перегнали в ліс в районі Верхньої Дар’ївки і деякий час тримали в таборі за колючим дротом, а 16 липня всіх розстріляли. У післявоєнний час на братській могилі було встановлено обеліск. 16 липня – День пам'яті жертв єврейського народу. Всього на Шполянщині фашистами було розстріляно більше трьох тисяч євреїв різного віку.

18.07.1972. – В Шполі відбулося відкриття пам’ятника В.І.Леніну.

23.07.2004. – Проведено офіційне винесення на місцевості точки географічного центру території України – широта 49 градусів 41 мінута, довгота 31 градус 23,4 мінути. Неподалік дороги між селами Мар’янівка та Сигнаївка закладено символічну капсулу.

25.07.1944. – Проведено перший прийом учнів до музичної школи м.Шполи.

27.07.1948. – День народження генерал-лейтенанта податкової міліції України Володимира Дмитровича Чалого, уродженця с.Станіславчика.

28.07.1946. – День народження прозаїка, публіциста, літературного критика, журналіста, виконавчого директора Ліги українських меценатів Михайла Федотовича Слабошпицького, уродженця с.Мар’янівки. В 1971 р. закінчив факультет журналістики Київського університету. В 1975-1983 рр. очолював відділ критики газети „Літературна Україна”. Автор публіцистичних, біографічних та художньо-документальних творів „Марія Башкирцева”, „Українець, який відмовився бути бідним”, „Українська мрія, або просто Галина”, „Українські меценати”, „Пейзаж для помаранчевої революції”, творів для дітей „Славко і Жако”, „Душі на вітрах”, „Озеро Олдані”, „Папуга з осінньої гілки”, „Гілка ялівцю з Сааремаа”, „Норвезький кіт у намисті” та багатьох інших. Книга історичних есе „З голосу нашої Кліо” витримала кілька перевидань і стала переможцем в номінації „Дитяче свято” рейтингу „Книжка року – 2000”. Окремі його твори були перекладені російською, білоруською, литовською, англійською, німецькою та французькою мовами. Як літературознавець створив літературні портрети Миколи Лукаша, Василя Земляка, Анатолія Дімарова, Романа Іванчука, Григорія Тютюнника та інших. Багаторічна творчість М.Ф.Слабошпицького відзначена  преміями Олександра Білецького, Миколи Трублаїні, Лесі Українки, Олени Пілки, Михайла Коцюбинського, братів Лепких, Віктора Близнеця, а також обласною літературною премією імені Василя Симоненка „Берег надії” 2003 року та Національною премією України імені Т.Шевченка. Він – ініціатор організації меценатської діяльності в Україні та заснування Ліги українських меценатів, один з організаторів щорічного Міжнародного конкурсу юних знавців української мови імені П.Яцика.

30.07.1941. – Німецькі війська пройшли через Городище і вторглися в межі сучасного Шполянського району поблизу с.Топильної. Тут дислокувався 2-й батальйон 441-го полку 116-ї стрілецької дивізії, яка діяла в складі Південного фронту. При обороні села загинуло 159 червоноармійців.

31.07.1850. – День народження українського прогресивного політичного мислителя, громадсько-політичного діяча, вченого, автора оригінальних праць з економіки, філософії, медицини, екології Сергія Андрійовича Подолинського (1850-1891), уродженця с.Ярославки. Закінчивши природничий факультет Київського університету, 1871 р. виїхав за кордон, де брав активну участь у діяльності всеросійської революційної еміграції. У 1872-1874 рр. співпрацював з російським народником П.Лавровим у журналі „Вперед”, при цьому обстоював необхідність формування українського соціалізму. Не знайшовши розуміння з національного питання, відійшов від журналу і почав створювати Українську соціал-демократичну партію. Був відомою постаттю у європейському соціалістичному русі. В 1872 р. у Лондоні познайомився з К.Марксом та Ф.Енгельсом і вів з ними ділове листування. Обстоював необхідність тісного поєднання ідеї соціального та національного визволення, забезпечення прав і свобод людини, правову рівність. У 1875 р. спільно з О.Терлецьким організував у Відні видання соціалістичної літератури українською мовою. Після розгрому австрійською поліцією віденського видавництва повернувся на Україну. С.А.Подолинський – кандидат природознавства, доктор медицини (у 1876 р. у Бреслау (тепер Вроцлав, Польща) захистив докторську дисертацію „Розщеплення білків ферментом підшлункової залози”).  Автор праць „Про багатство та бідність”, „Про те, як наша земля стала не наша”, „Парова машина”, „Життя і здоров’я людей на Україні”, „Про хліборобство”, „Ремесла та фабрики на Україні”. Похований на Аскольдовій могилі в Києві.

31.07.1941. – Німецькі війська без бою вступили в Шполу. Почалася окупація фашистами м. Шполи, яка тривала до 27 січня 1944 р. За цей час місту завдано величезних збитків: зруйновано майже всі будинки, пограбоване майно колгоспів, підприємств, закладів культури та освіти. Лише із Шполянського елеватора фашисти вивезли 648 вагонів пшениці.