18 січня  - 360 років тому відбулася Переяславська рада

Оцінки Переяславської Угоди

Оцінка Переяславської ради була й залишається предметом гострих суперечок. Справа ускладнюється тим, що оригінали документів втрачено, а збереглися лише неточні копії чи переклади. До того ж, російський архіваріус Петро Шафронов доводить, що навіть ці копії сфальсифіковані царськими переписувачами.

Загалом пропонувалося 5 основних тлумачень Переяславської угоди. На думку російського історика права Василя Сергеєвича (помер 1910 р.), угода була персональною унією між Московією та Україною, за якою обидві сторони мали спільного монарха, зберігаючи кожна свій окремий уряд. Інший фахівець із російського права Микола Дьяконов (помер 1919 р.) доводив, що, погоджуючись на «особисте підкорення» цареві, українці безумовно погоджувалися на поглинання їхніх земель Московським царством, і тому ця угода була «реальною унією». Такі історики як росіянин Венедикт Мякотін та українець Михайло Грушевський вважали, що Переяславська угода була формою васальної залежності, за якої сильніша сторона (цар) погоджувалася захищати слабшу (українців), не втручаючись у їхні внутрішні справи; українці ж зобов’язувалися сплачувати цареві податки, надавати військову допомогу тощо. Український історик В’ячеслав Липинський вважав, що угода 1654 р. – лише тимчасовий військовий союз між Московією та Україною.