19 січня – 75 років від дня смерті нашого земляка, українського поета Михайла Драй-Хмари (1889-1939), незаконно репресованого й розстріляного.

Останній день поета

… Одного сонячного дня 1939 р., коли було по-колимському відносно тепло, а наша бригада поралася на дорозі, до нас наблизилося легкове авто – «емка». Конвой вишикував шеренгою бригаду із сорока доходяг. З «емки» вилізло троє із Сусманського управління, притримуючи при боках маузери. Усі, як завжди тоді, «під мухою»… Підійшли. Конвой щось їм доповів… Один із трьох повільно витяг маузер із дерев’яної кобури і, підійшов за кілька кроків до першого в’язня, - тарах, до п’ятого – тарах… Ми з Драєм стояли аж у четвертому десятку поряд, а з другого боку стояв київський студент Володя, з чиїм батьком Драй дружив колись у Кам’янці. Отож, коли почали нізащо розстрілювати щоп’ятого, драй умить обрахував, що під кулю потрапить саме студент Володя…

Щойно кат наблизився до четвертої п’ятірки , до Володі, як Драй рвучко відштовхнув студента і став на його місце зі словами: «Не чіпай, кате, молоде життя, бери моє…». З цими словами він плюнув прибульцеві межи очі… Все відбулося блискавично… Тієї ж миті кат упритул випустив у груди Драя решту набоїв… Драй ще встиг прохрипіти: «Гад!..» - і, відштовхнувшись правицею від мого плеча, бездиханно упав горілиць із розплющеними у небо очима…

М.Добровольський, колишній в’язень