22 січня кожного року ми відзначаємо День Соборності України – день єдності всього українського народу. Для жителів сучасної України цей день є важливим національним святом, його святкування супроводжується урочистостями на державному рівні.

У лютому 1917 року в Росії відбулася подія, яка змінила хід історії. У Росії до влади прийшли більшовики на чолі з Володимиром Леніним. На революційній хвилі відновилися спроби національного й державного відродження України. У березні 1917 року в Києві було створено Центральну Раду. Очолив її відомий український історик Михайло Грушевський. 22 січня 1918 року було проголошено Четвертий універсал першого українського уряду. У ньому Україна проголошувалася самостійною державою – Українською Народною Республікою. У квітні 1918 року в результаті державного перевороту до влади прийшов гетьман Павло Скоропадський. Цей державний діяч опікувався питаннями українських збройних сил, дипломатичних зв'язків з іншими державами, зміцнення місцевої влади. Багато зусиль гетьман доклав задля розвитку національної науки та освіти. Але достатньої підтримки Скоропадський не отримав, тому в грудні 1918 року змушений був піти з Києва разом із німецькими військами. Після гетьмана Скоропадського державу очолила Директорія – наступний український уряд. На чолі Директорії стали Володимир Винниченко та Симон Петлюра. Правління цього уряду теж не було тривалим, оскільки його члени не змогли дійти згоди.

22 січня 1919 року керівниками Директорії було підписано Акт Злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки – двох частин єдиної України, які століттями були відірвані одна від одної. Того ж дня на Софійському майдані у Києві Акт Злуки був урочисто оприлюднений. Здійснилася мрія багатьох поколінь українців про створення соборної суверенної України.

Однак через воєнний стан реалізувати цю акцію у подальшій розбудові Української держави так і не вдалося.

Таким чином, у 1918-1919 роках в Україні точилася гостра боротьба. Весь народ був розділений за політичними інтересами, за якими зазвичай стояло просте прагнення до спокійного й заможного життя. Спокійно вирішити проблему не вдалося – сварилися родичі, із зброєю виступали один проти одного колись найближчі друзі. Хтось поділяв методи боротьби більшовиків, хтось був категорично проти, а тому виступав на протилежному боці. То були криваві для України часи. До всіх бід додалися ще й наступи ворогів, які прагнули реалізувати власні загарбницькі наміри на території нашої держави. І більшовицька Росія, і Польща прагнули загарбати величезні й багаті землі України.

95 років тому Акт Злуки явив усьому світові колосальну життєву силу нашої нації. Розділена кордонами ворогуючих імперій, вона через століття пронесла ідею єдності й здійснила її, щойно історія дала для цього найменший шанс.