За радянських часів 23 лютого – негласний день чоловіків на теренах Радянського Союзу. В цей день вітали батьків, дідусів, братів, усіх, хто служив у лавах Радянської Армії. А хлопці в цей день відчували цілком реальну причетність до великої та почесної справи продовження героїчних подвигів ветеранів Великої Вітчизняної війни.

Україна на початку незалежності робила спроби відмовитися від ряду колишніх радянських традицій, але 23 лютого продовжували святкувати і військові, і цивільні. Це дуже популярне свято. І тому 27 січня 2004 року Президент України підписав розпорядження про святкування 23 лютого Дня захисника Вітчизни.

Яка ж історія цього свята? Чому саме 23 лютого стало визначною датою? Ось що нам розповідає "військова легенда”. Узимку 1918 року німецькі війська намагалися пройти до Пітера, але на шляху до міста – Чудське озеро. Обійти озеро можна було або через Нарву, або через Псков. 23 лютого загони солдатів і матросів під командуванням Петра Дибенка зупинили просування ворожих військ. Але історичні довідки свідчать: не було блискучої перемоги. Натомість узимку 1918 року була створена Червона Армія, і 23 лютого революційно налаштовані вояки вступили в бій з німцями. Командував червоними військами Петро Дибенко. Оборона була організована вкрай погано, ворогові був відкритий шлях до Пітера, були зайняті Нарва та Псков. Цей наступ німців призвів до того, що Росія була змушена підписати Брестський мир. За умовами цього миру Країна Рад мусила виплатити 6 млрд. марок, до того ж втратила територію в 1 млн. Квадратних кілометрів (Україна, Польща, Прибалтика, частина Закавказзя й Білорусі). 3 1922 року 23 лютого почали святкувати як День Червоної Армії; пізніше він перетворився на День Радянської Армії та Військово-Морського Флоту. Але – дивна річ – самої Червоної Армії у 1918 році, який вважається роком народження приводу до святкування, тоді ще не існувало, а власне бої з німцями почалися тільки в березня.

А пояснення ось у чому. У 1918 році наша країна перейшла зі старого стилю літочислення на новий – з юліанського календаря на григоріанський. Переважна більшість країн Європи зробила це ще в 16 столітті, тому відбулося зміщення історичних подій порівняно із сучасними датами. Відповідно до цього зміщення встановлюємо, що до переходу на нове літочислення 8 Березня було 23 лютого, тобто саме 23 лютого відзначався День міжнародного жіночого свята. Отже, жіночий день "переїхав” на 8 березня, а 23 лютого по інерції продовжували святкувати як щось військово-революційне.

Після розпаду СРСР 23 лютого нарешті дали ту назву, під якою свято живе й сьогодні: День захисника Вітчизни. Цього дня ми згадуємо про існування чоловічого військового обов’язку, про існування в кожного з нас Батьківщини, яка потребує захисту, а також про те, що довкола нас багато людей, які пройшли випробування бойовими діями й потребують шанування незалежно від історичного походження цього свята. До того ж не можна нехтувати тим, що це єдиний "суто чоловічий” день на рік, тож хай чоловікам буде приємно. То ж побажаємо чоловікам і хлопцям доброго здоров¢я, щастя, творчої наснаги, довгих років мирного життя, уваги й турботи рідних та близьких.