Дорогі мої колеги!

        Коли на змочену осінніми дощами землю, починає тихо падати жовте листя, приходить до нас свято – День працівників освіти. Так склалось символічно, що наше свято ми відзначаємо саме восени. Як гарна, погожа осінь обдаровує нас своїми багатствами, так і ви, вчителі, даєте дітям неоціненні скарби людських якостей, які є такими важливими у нашому житті. 
       За покликом серця ми з вами обрали благородну, потрібну, але дуже відповідальну професійну стезю - педагогічну. Вчити дітей - це не просто наша робота, це стиль життя. Учителювання – це не фах, це – покликання. А ще вчителювання - відповідальна й невимовно виснажлива праця. А ще – це незрівнянна радість Майстра від плекання Людської Душі.

      Дорогі колеги! Сьогодні Ваше свято. Свято скромних, але достойних людей, свято добра, мудрості та любові. Низький уклін вам за вашу натхненну і самовіддану працю. За вашу непохитну віру у кожного учня, у кожного з нас. За ваше розуміння, підтримку і за частку душі, подаровану дітям. За наше минуле, теперішнє і майбутнє. 

Золоті знов каштани й тополі,
Шкільний дзвоник як серця ритм,
І в твоїй учительській долі
Вічним трепотом він дзвенить.
Кличе, зве, поринає у спомин,
Де велика родина, шкільна вся сім’я,
Де твоїх зірочок небо повне,
Та єдине для них твоє, Вчитель, ім’я.
Із рожевих світанків дитинства,
Доброти, тепла та любові,
Із батьківства та материнства
Вся твоя учительська доля.
Світлом сонця удача хай лине,
Як в калиновій казці неначе,
І нехай джерелом в ній неспинним
Буде радість і сміх дитячий.